ХВОРОБИ ОЧЕЙ

Хвороби очей

Ураження очей можуть виникати самостійно, а можуть супроводжувати деякі інфекційні, інвазійні та незаразні хвороби (лептоспіроз(http://youhealth.pp.ua/leptospiroz-leptospirosis-infektsijni-zahvoryuvannya-sobak-i-kishok-stolychnyj-veterynarnyj-web-tsentr/ ), телязіоз, авітаміноз тощо).

1. Запалення повік

Запалення повік називається блефарит (blepharitis). Виникає внаслідок дії на повіки механічних, термічних та хімічних чинників; іноді блефарит виникає при інфекційних і паразитарних хворобах.

Блефарит

Клінічні ознаки. Спостерігається гіперемія та потовщення країв повік, очна щілина звужується.

При лускатому блефариті на краю повік утворюються лусочки, виявляється свербіж, випадають вії.

При виразковому блефариті біля основи вій утворюються невеликі виразки. Нерідко вії випадають. Після загоєння виразок залишаються рубці, в зв'язку з чим потовщується край повік і виникає виворот їх.

При глибокому блефариті спостерігається значне опухання повік, які стають болючими і гарячими на дотик. Спостерігається гіперемія кон'юнктиви, наявність гнійного ексудату, може утворюватися абсцес.

Ячмінь — обмежена форма гнійного блефариту, при якому відбувається гнійне запалення мейбомових залоз і волосяних мішечків.

Прогноз здебільшого сприятливий.

Лікування. При поверхневому блефариті шкіру повік обробляють 3 % розчином борної кислоти і змазують двічі або тричі на добу антисептичними мазями та емульсіями (дибіоміциновою, тетрацикліновою(https://health.mail.ru/drug/tetracycline/ ), синтоміциновою(http://mednews.in.ua/medpreparati/22603-sintomicinova-maz-dija-zastosuvannja-pokazannja) та ін.).

При виразковому блефариті шкіру повік обробляють 3 % розчином борної кислоти, уражені місця змазують антисептичними мазями (тричі на добу). Після розм'якшення кірок їх знімають, а виразки припікають 4 % розчином ляпісу або 5 % спиртовим розчином йоду. Для посилення опірності організму застосовують вітаміно-, аутогемотерапію(http://medbib.in.ua/autogemoterapiya.html ), тканинну терапію та ін.

При глибокому блефариті на початку захворювання для прискорення абсцедування застосовують зігрівальний компрес з 3 % розчину борної кислоти або обережно втирають іхтіолову мазь(http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=7366 ). У товщу повік біля їх основи вводять антибіотико-новокаїновий розчин. Виконують також пункцію абсцесу з наступним промиванням порожнини антисептичним розчином. Застосовують антибіотикові мазі.

2. Запалення слизової оболонки ока

Запалення слизової оболонки ока називається кон’юнктивіт (coniunctivitis), трапляється часто і нерідко поєднується із запаленням рогівки (керато-кон'юнктивіт).

Кон'юнктивіти виникають унаслідок механічних ушкоджень, наприклад дії пилу, сторонніх тіл, подразнень віями при завороті повік тощо, дії мікроорганізмів (стрептококів, стафілококів, хламідій тощо), паразитів (телязій), хімічних речовин (кислот, лугів, вапняного і цементного пилу, аміаку тощо), фізичних чинників (опіків, ультрафіолетового випромінювання тощо). Запалення сполучної оболонки ока може розвинутись при нестачі вітаміну А. Мит(http://uk.wikipedia.org/wiki/Мит_(хвороба)), чума собак(http://refbaza.com.ua/ref-8309.html ), пастерельоз(http://microsvit.info/pastereloz/ ) тощо також супроводжуються запаленням слизової оболонки — так званим симптоматичним кон'юнктивітом.

Клінічні ознаки. Катаральний кон'юнктивіт може бути гострим або хронічним. У першому випадку спостерігається сильне почервоніння і припухлість кон'юнктиви, світлобоязнь, спазм повік, витікання серозного або серозно-слизового ексудату; в другому — гіперемія незначна, кон'юнктива жовтувато-червонуватого кольору, світлобоязні немає, але сосочки та фолікули кон'юнктиви збільшені, тому вона бархатиста на вигляд.

Катаральний кон’юнктивіт	Гнійний кон’юнктивіт
Сухий керато -  кон’юнктивіт	Хламідіозний кон’юнктивіт у кота

При фібринозному кон'юнктивіті спостерігаються випотівання фібринозного ексудату та явища некрозу кон'юнктиви, на поверхні якої знаходять фібринозну плівку. Має місце світлобоязнь.

Гнійний кон'юнктивіт. Ознаки запалення кон'юнктиви супроводжуються виділенням гнійного ексудату. Запальний процес може переходити на рогівку.

Флегмонозний кон'юнктивіт. Гнійне запалення охоплює не тільки кон'юнктиву, а й прилеглу сполучну тканину. Кон'юнктива значно набрякає і випинається з очної щілини, яка сильно звужена.

Фолікулярний кон'юнктивіт — досить поширена форма запалення кон'юнктиви у сліпонароджуваних тварин, зокрема у собак. Поряд з ознаками, характерними для катарального кон'юнктивіту, спостерігається гіперплазія лімфатичних фолікулів на бульбарній поверхні третьої повіки у складі фолікулярних сосочків.

Гландулярний кон'юнктивіт. За цієї форми запалення кон'юнктиви спостерігається гіперплазія поверхневої сльозової залози третьої повіки.

Рикетсіозний кон'юнктивіт виникає внаслідок зараження рикетсіями, набуває масового поширення і характеризується певною стадійністю перебігу: серозно-катаральна (початкова) стадія змінюється стадією ерозії рогівки, після неї настає стадія клітинної інфільтрації рогівки, а далі — абсцедування, виразка і рубцювання рогівки. Спочатку спостерігаються сльозотеча, гіперемія, світлобоязнь та припухання повік, виділення серозно-слизового і гнійного ексудату. Через кілька діб процес поширюється на рогівку у вигляді помутніння (невелика пляма в центрі). Рогівка потовщується й ви­пинається у вигляді кератоконуса або кератоглобуса внаслідок абсцесу, після прориву якого утворюється виразка. Далі настає загоювання. Рубець, що утворився на місці виразки, частково розсмоктується.

У розвитку кератиту стадія абсцедування необов'язкова. В окремих випадках виникають лише ерозії рогівки, які загоюються без порушень її прозорості.

Хламідіозний кератокон'юнктивіт найчастіше трапляється у свиней, вражаючи в першу чергу новонароджених поросят. Перехворілі нерідко сліпнуть.

Діагноз здебільшого встановлюють на підставі клінічних ознак. Для діагностики фолікулярного кон'юнктивіту після знеболювання (краплі 4 % новокаїну, 2 % тримекаїну, 0,5 % дикаїну тощо) анатомічним пінцетом виводять з очної щілини третю повіку і оглядають її бульбарну поверхню, яка при захворюванні буває всіяна гіперплазованими фолікулами, подібними до просяних зернят.

Для діагностики «сухого» кон'юнктивіту застосовують пробу Ширмера: під нижню повіку вводять смужку фільтрувального паперу і тримають її 5 хв. В нормі смужка зволожується на 8 - 9 мм, при захворюванні — на 2 — 5 мм.

Під час діагностики рикетсіозного та хламідіозного керато-кон'юнктивітів застосовують мікроскопічне дослідження препаратів відбитків з кон'юнктивального мішка: невеликий тампончик притискують до ока, а після цього — до предметного скла; препарат висушують, фіксують 10 % розчином формаліну і забарвлюють за Романовським — Гімза або спеціальними методами. Досліджують за великого збільшення звичайного мікроскопа. Збудники локалізуються в цитоплазмі клітин.

Прогноз. За винятком «сухого», хронічного, флегмонозного, фібринозного кон'юнктивітів та інфекційного кератокон'юнктивіту прогноз сприятливий.

Лікування. За гострого катарального кон'юнктивіту око промивають 3 % розчином борної кислоти та вводять краплі 0,25 — 2 % розчину цинку сульфату(http://biomedtehno.kiev.ua/cinku-sulfat-zinci-sulfas.html ) (діє в'яжуче), нерідко в суміші з 1 % розчином новокаїну. У разі хронічного катарального кон'юнктивіту кон'юктивальний мішок промивають 1 - 3 % розчином срібла нітрату(http://medio.org.ua/срібла-нітрат-argentnitras ) і відразу швидко — 1 % розчином натрію хлориду.

При гнійних кон'юнктивітах у кон'юнктивальний мішок по черзі вводять краплі антибіотиків у розчині новокаїну і 30% розчин альбуциду; крім того, застосовують мазі та емульсії антибіотиків (пеніцилінову, тетрациклінову, синтоміцинову, дибіоміцинову та ін.). Око промивають розчином фурациліну (1 : 5000), етакридину лактату(1 : 1000), 1 % пероксидом водню тощо. Непогано діють 5 - 10 % йодоформна та ксероформна мазі, а також очні лікувальні плівки.

При фолікулярному кон'юнктивіті фолікули третьої повіки припікають ляпісом з наступним промиванням 1 % розчином натрію хлориду.

При гландулярному кон'юнктивіті гіперплазовані сльозові залози на краю третьої повіки висікають ножицями (після поверхневої та інфільтраційної анестезії).

При «сухому» кон'юнктивіті в латеральну ділянку верхнього склепіння пересаджують протоку привушної слинної залози.

При рикетсіозному та хламідіозному кератокон'юнктивітах застосовують 10 % синтоміцинову емульсію, хлортетрациклінову, дибіоміцинову та інші антибіотикові мазі, а також очні плівки з антибіотиками й антисептиками.

На ранніх стадіях кон'юнктивіту з успіхом застосовують новокаїнові блокади (ретробульбарну та краніального шийного симпатичного ганглія).

3. Пролапс (випадіння) слізної залози третьої повіки

Пролапс слізної залози третьої повіки у кішки

Пролапс (випадіння) слізної залози третьої повіки (аденома третьої повіки, "вишневе око") звичайно виявляється  у молодих тварин у віці до 1 року, в період активного росту, Частіше уражаються собаки та коти брахіоцефальних порід(http://petolog.com/ru/breed/dogs/) (бульдоги, мопси, перси), з рихлим типом конституції і великою головою (кане-корсо, мастифы, ньюфаундленды, німецькі доги), з вираженим переходом від лоба до морди (американскі кокер спаніелі, кавалер кинг чарльз спаніелі, шарпеї, чау-чау), але також нерідко захворювання зустрічається у біглів, бассетів, бладхаундів.

Причинами випадіння слізної залози є:

• слабкість зв’язок, що утримують її в  нормальному положенні,

• виворіт основи хряща третьої повіки,

• новоутворення слізної залози (аденома),

• гіперплазія залози третьої повіки внаслідок лейкозу,

• генетична схильність,

• фактором, що ініціює розрив утримуючої залозу зв’язки, може бути травма третьої повіки (самотравмування в процесі гри, розчосів лапами).

Випавша слізна залоза спостерігається у вигляді округлої припухлості у внутрішньому куті ока, що може з’являтися періодично, або бути постійно.  Припухлість інтенсивного рожевого кольору діаметром до 10-15 мм (т.з. «вишневе око»). Кон’юнктива запалена, можлива фолікулярна гіпертрофія, сльозотеча, при довготривалому перебігу гнійно-слизові виділення. На початку захворювання одностороннє, але через  1-3 місяці в процес втягується і друге око.

Лікування. Запалення, навіть при наявності інфекції не є першопричиною захворювання, тому призначення кортикостероїдів та антибіотиків неефективно.

Вправляння залози не приносить результату, так як при відсутності фіксації у нормальному положенні залоза повторно випаде через декілька днів, іноді через декілька хвилин після маніпуляції.

Лікування даної патології тільки хірургічне і повинне бути направлене на репозицію и фіксацію випавшої слізної залози в нормальному положенні. Операція проводиться під наркозом.

Існують різні варіанти даної операції, але критерії правильної методики наступні:

1.) Випавша  залозиста тканина повинна бути повністю збережена;

2.) Цілісність третьої повіки не повинна бути порушена;

3.) Після закінчення післяопераційного періоду рухливість третьої повіки (її функціональна характеристика) повинна повністю відновитися.

ВІДЕО 1 Оперативне лікування при пролапсі слізної залози третьої повіки у собаки

Видалення залози чи хряща третьої повіки проводять тільки у крайньому випадку (наявність новоутворення), так як, після видалення залози, що відповідає за значну частину вироблення слізної рідини, велика ймовірність розвитку «синдрому сухого ока», пігментозного кератиту и, як наслідок втрата зору. Відсутність необхідних навиків та досвіду не можуть бути виправданням для проведення  резекції випавшої залозистої тканини або третьої повіки.

В післяопераційний період протягом 5-7 днів показано застосування протизапальних крапель, що містять  антибіотики широкого спектра дії. Обов’язкове носіння захисного комірця(http://dogserviceclub.ru/sobaki/statti/1192-navishho-sobaci-zahisnij-komir.html ).

4. Рани рогівки

Рани рогівки (vulneris corneae) бувають поверхневі, глибокі й проникні в передню камеру ока.

Рана рогівки

Етіологія. Травмування дротом, цвяхами тощо, потрапляння в око твердих предметів (шматочків скла, каменю), а також ушкодження зубами та пазурами тварин.

Клінічні ознаки. Спостерігаються сльозотеча, блефароспазм, болючість та дефект рогівки. Поверхневі рани можна виявити кератоскопом, боковим фокусним освітленням або при застосуванні крапель флуоресцину(https://ru.wikipedia.org/wiki/Флуоресцеин ). Глибокі рани з ушкодженням паренхіми рогівки виявляють простим оглядом. Вони супроводжуються інфільтрацією та набряком рогівки, остання мутнішає, в ній розвивається васкуляризація (проростають кровоносні судини). При проникних ранах витікає водяниста волога, іноді випинається райдужка або кришталик; а часом випотіває фібрин і може розвинутись гнійне запалення.

Прогноз. За поверхневих ран — сприятливий; за глибоких — нерідко залишаються помутніння й рубці; при проникних ранах прогноз обережний (можливе ускладнення панофтальмітом).

Лікування. Якщо виявляють сторонні предмети, то після знеболювання їх видаляють. Око промивають антисептичними розчинами фурациліну(http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=5483 ) (1 : 5000), калію перманганату(http://uk.wikipedia.org/wiki/Перманганат_калію )(1 : 500), 30 % альбуциду(http://infoglaza.ru/korrektsiya-zreniya/250-albutsid ) та ін. Розчини важких металів, зокрема срібла та свинцю, протипоказані — залишаються невиліковні «крейдяні плями». Після знеболювання застосовують антисептичні мазі (30 % альбуциду, 5 % йодоформну та ксероформну, емульсію синтоміцину тощо). Більш сприятливий перебіг захворювання спостерігається після новокаїнових блокад.

5. Запалення рогівки

Запалення рогівки називається кератитом (keratitis). Розрізняють поверхневий (ушкоджуються епітелій та боуменова мембрана), глибокий (уражується паренхіма рогівки) та задній (уражуються десцеметова мембрана й ендотелій) кератити.

Етіологія. Дія механічних (поранення, сторонні тіла та ін.), хімічних (кислоти, луги тощо), термічних (опіки, відмороження) чинників, інфекційних (рикетсіоз, хламідіоз) та інвазійних (телязіоз) захворювань, а також метаболічних порушень (авітаміноз). Кератит ускладнює деякі інфекційні захворювання (наприклад, чума собак).

Кератит у коня

Абсцес рогівки у коня

Клінічні ознаки. Сльозотеча, спазм повік, світлобоязнь, помутніння рогівки (інфільтрація лімфоцитами та лейкоцитами), васкуляризація. При поверхневих кератитах поверхня рогівки стає бархатистою внаслідок десквамації епітелію, при глибоких залишається дзеркальною, але навколо рогівки з'являється почервоніння (перикорнеальна ін'єкція). При задніх кератитах має місце гіперемія райдужки, звуження зіниць, ексудація в передню камеру ока.

Кератити можуть бути гострими або хронічними, асептичними або гнійними. При асептичному кератиті інфільтрат сірувато-білий, при гнійному — жовтуватий.

Прогноз при поверхневих кератитах — сприятливий, при глибоких і задніх — обережний (залишаються помутніння, синехії).

Лікування. Усувають причину захворювання. Промивають 3 % розчином борної кислоти, після чого за повіки закладають мазі: 1 — 2 % жовту ртутну (протипоказана сліпонароджуваним тваринам), 1 : 500 фурацилінову, 30% альбуцидну, 5 % йодоформну (протипоказана сліпонароджуваним тваринам), синтоміцинову та стрептоцидну емульсії тощо. За гострого перебігу захворювання застосовують ретробульбарну новокаїнову блокаду; при хронічному — тканинну терапію (ФІБС, екстракт алое(http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=8767 ) та ін.), тонкотертий порошок каломелю(http://www.zoovet.ru/slovo.php?slovoid=4481 ) з цукром. При гнійних кератитах показані септичні очні плівки.
6. Запалення райдужної оболонки, війкового тіла і судинної оболонки

Запалення райдужки — ірит (iritis), війкового тіла — цикліт (cyclitis), власне судинної оболонки — хоріоїдит (chorioiditis). Найчастіше спостерігають іридоцикліти, рідше — іридоциклохоріоїдити; запалення всього судинного тракту — увеїт (uveitis).

Іридоцикліт у пса

Етіологія. Рани, удари, інфекційні та паразитарні фактори, отруєння, дія ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання, а також інфекційні хвороби (ящур, мит, туберкульоз та ін.)

Клінічні ознаки. При серозному іридоцикліті  спостерігаються світлобоязнь, сльозотеча, біль, звуження зіниці., гіперемія райдужки, випотівання ексудату.

При фібринозному іридоцикліті в передній камері виявляють пластівці фібрину, який також відкладається на поверх ні райдужки. Нерідко край зіниць склеюється, а далі зростаються з рогівкою або кришталиком (синехії).

При гнійному іридоцикліті ознаки запалення надзвичайно яскраві, в камерах ока накопичується гнійний ексудат жовтувато-зеленого кольору.

При хоріоїдитах характерними симптомами с зміни дна ока (розширення судин, сіруваті бляшки), склистого тіла (помутніння), розлад зору, набряк сітківки або запалення соска зорового нерва папіліт.

Прогноз при серозному запаленні — сприятливий, при фібринозному — обережний (порушується зір), при гнійному - несприятливий (сліпота).

Лікування. Для розсмоктування ексудату і запобігання утворенню синехій в око 3-4 рази на день закапують 1% розчин атропіну з добавлянням новокаїну, субкон'юнктииальпо вводять 0,1 % розчин адреналіну(http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=5592 ), 5 % розчин натрію хлориду, суспензії гідрокортизону (0,2-0,5мл раз на 3 дні). Для розсмоктування застосовують пеніцилін-новокаїнові блокади. При гнійних запаленнях застосовують місцеву антибіотико- і сульфаніламідотерапію(http://uk.wikipedia.org/wiki/Сульфаніламідні_препарати ); при скупченні в передній камері гнійного ексудату його відсмоктують шприцом з наступним уведенням антибіотико-новокаїноиого розчину.
7. Запалення сітківки

Запалення сітківки називається ретинітом (retinitis). Захворювання  спричинюють механічні ушкодження, отруєння, дія ультрафіолетового світла, перехід запалення з суміжних тканин, інфікування, особливо при сепсисі, піємії тощо.

Пігментний ретиніт(офтальмоскопія)

Клінічні ознаки. Спостерігаються сльозотеча, світлобоязнь, гіперемія кон'юнктиви, зниження зору. За гострого ретиніту зіниці звужені, за хронічного - свербіж, Під час  офтальмоскопії виявляють розширення судин сітківки, у хронічних випадках вони стають невидимими; спостерігають також крововиливи, набряклість та інфільтрацію сітківки.

Прогноз — обережний (часто настає втрата зору).

Лікування. Тварину ставлять у темне приміщення, роблять субкон'юнктивальні ін'єкції  1 - 2% розчину діоніну(http://www.xumuk.ru/toxicchem/121.html ),для виключення акомодації око атропінізують. На око призначають теплі пов'язки. Внутрішньовенно вливають розчин натрію йодиду(http://uk.wikipedia.org/wiki/Йодид_натрію ).8. Періодичне запалення очей

Рецидивний іридоциклохоріоїдит (iridocyclochorioiditis periodica) спостерігається у коня, осла і мула. Етіологію захворювання не визначено. Висловлюються думки про інфекційну, інвазійну та алергічну природу захворювання.

Клінічні ознаки. Виникає серозне або серозно-фібринозне, іноді серозно-фібринозно-геморагічне запалення судин, яке в процесі розвитку хвороби може перейти на рогівку, сітківку, кришталик, склисте тіло і зоровий нерв. Характерна ознака — нерегулярне повторення загострень.

Прогноз — несприятливий; вилікування буває порівняно рідко.

Лікування. В око закапують 1 %, а далі 0,5 % розчин атропіну до 4 разів на день, що запобігає утворенню синехій і зменшує ексудацію. Застосовують також атропін у суміші з 1 % розчином новокаїну й адреналіном (1 крапля на 100 мл розчину). Рекомендується новокаїнова блокада.

9. Гнійний панофтальміт

Гнійний панофтальміт (panophtalmitis purulenta). Захворювання спричинюють проникні інфіковані рани ока; перехід на око гнійного запалення із прилеглих тканин, гнійне запалення окремих частин очного яблука тощо.

Гнійний панофтальміт

Клінічні ознаки. Спостерігаються пригнічення тварини, зниження апетиту, підвищення температури тіла. В зв'язку з набряклістю тканин орбіти настають екзофтальм, опухання повік, гіперемія кон'юнктиви, помутніння рогівки. За наявності проникної рани виділяється гнійний ексудат; виявляються ознаки гнійного запалення судинної оболонки й сітківки. З часом настає гнійне розплавлення тканин ока.

Прогноз — несприятливий: здебільшого втрачається зір. Крім того, процес може ускладнюватись менінгітом(http://ukrefs.com.ua/31801-Lechenie-meningitov-zhivotnyh.html) та енцефалітом(http://mediclab.com.ua/index.php?newsid=12923 ).

Лікування. На початку захворювання проводять енергійну загальну та місцеву антибіотико- та сульфаніламідотерапію. У тяжких випадках виконують евісцерацію або енуклеацію ока.

Евісцерацію проводять під наркозом або місцевою анестезією. Вирізують рогівку і кюреткою видаляють вміст очного яблука, залишаючи лише склеру. Око промивають антисептичним розчином і вводять тампон з антисептичним порошком та маззю. На повіки накладають шви. Шви й тампон видаляють на 4-ту добу

Енуклеацію також проводять під наркозом або місцевою анестезією. Коловим розрізом вздовж склепіння розрізують кон'юнктиву, далі пересікають м'язи очного яблука і зоровий нерв і видаляють очне яблуко. В орбіту вміщують тампон і накладають шви на повіки.