Спокійно дивитися на маленького пухнастика з такою патологією не можна. Дуже часто недуг проявляється при близькоспорідненому схрещуванні породистих кішок. В гонитві за прибутком недобросовісні "заводчики" нехтують базовими принципами розведення. Тоді на світ з"являються ось такі бідолашки, як це британське висловухе кошенятко. Тварини з вродженими неврологічними розладами потребують постійного догляду з боку власників. Зверніть увагу на характерні клінічні ознаки!
«ПОРІВНЯЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ СПОСОБІВ ГЕРНІОТОМІЇ ПУПКОВОЇ ГРИЖІ У ПОРОСЯТ»
Гурток при лабораторії «Хірургія ветеринарної
медицини» (керівник Литвиненко М.О.) в 2017-2018 навчальному році працював згідно плану. Проведена
дослідницька робота на вище вказану тему.
МЕТА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
1.Сприяти
формуванню професійної компетентності (відпрацювати техніку оперативного
втручання при пупкових грижах у поросят); навчальної компетентності (порівняти різні
способи герніотомії, звертаючи увагу на швидкість і складність виконання, стан
ранового процесу та ймовірність рецидиву в післяопераційний період.
3. Сприяти
підвищення інтересу у студентів до обраної професії вцілому та до дисципліни
“Хірургія ветеринарної медицини” зокрема.
ХІД ДОСЛІДУ
Протягом 2017-2018 н. року студентами груп ІІ-4 і ІІІ-1 ветеринарного
відділення проведені 6 операцій - оперативне лікування пупкової грижі у поросят,
що належать мешканцям с.Хомутець. При цьому, крім відпрацювання техніки оперативного втручання, порівнювали між собою основні
способи закриття грижових отворів при вправних та невправних неускладнених
пупкових грижах, а також защемленій грижі у поросят 2- 4 місячно віку .
Пупкова грижа —
зміщення внутрішніх органів черевної порожнини разом із очеревиною через
пупковий отвір. При пупкових грижах за межі черевної порожнини зазвичай
випинаються петлі кишок або частини сальника через розширене пупкове кільце.
Фіксація тварин
проводилася в лежачому спинному положенні на імпровізованому хірургічному столі.
Операційне поле
готували способом Філончикова –Пирогова.
Для цього проводили обробку 5% спиртовим
розчином йоду 2 рази.
Руки хірурга знезаражували
способом Оливкова. Працювали в
гумових рукавицях.
Герніотомія – це
операція, яка виконується із використанням знеболення.Більшість
випадків обмежується інфільтраційною анестезією 0,5% розчином новокаїну.
Техніка
операції (ВІДЕО)
Спочатку розрізували шкіру грижового мішка так, щоб не пошкодити сам
грижовий мішок. При цьому скальпелем робили пів місяцевий або прямий розріз.
Кровотеча зупинялася методом тампонування або накладанням кровоспинного
затискача.
Після цього відпрепаровували шкіру від грижового мішка тупим способом в
напрямку грижового отвору. Розшаровували тканини пальцями, тампонами, ручкою скальпеля, або
пінцету.
Наступний етап - вправляння
грижового вмістимого в черевну порожнину разом із грижовим мішком не розрізаючи
його. У випадку защемленої грижі
розтинали та видаляли грижовий мішок, а потім вправляли вмістиме.
Далі проводили зашивання грижового отвору. Для цього використовували капронові
нитки. Із інструментів користувалися хірургічними голками, голкотримачем та
пінцетами. Дослідні тварини були поділені на 2 групи в залежності від способу
закриття грижового отвору.
Для тварин 1-ї групи використовували спосіб Гутмана, для 2-ї -спосіб Герінга — Седамгроцького,
Спосіб Гутмана. Після відокремлення грижового мішка від
прилеглих тканин його вправляли у черевну порожнину, а на краї грижового отвору
накладали кілька (звичайно 3-5) шовкових стібків за способом Ламбера. Нитки
шовку проводили екстраперитонеально.(не проколюючи очеревину)
Спосіб Герінга — Седамгроцького. Оголений
грижовий мішок вправляли через грижове кільце в черевну порожнину, після чого
на його краї накладали вузлові шви з шовку. При цьому очеревина теж проколювалася.
У випадку ампутації грижового мішка шви накладалися по цьому ж принципу.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
Порівнюючи способи закриття грижових воріт, звертали увагу на швидкість і складність
виконання операцій , стан ранового процесу в післяопераційний період та
виникнення рецидивів .
Швидкість виконання кожної операції приблизно була однакова.
Відносною складністю для студентів при герніотомії було відпрепарування
грижового мішка від шкіри. Що стосується закриття грижового отвору, то
найскладніше було робити це способом Гутмана.
Це пояснювалося можливістю проколу очеревини.
Спосіб Герінга — Седамгроцького на відміну від
вище вказаного способу виконується найпростіше.
Порівнюючи в післяопераційний період стан
прооперованих тварин звертали увагу на температуру тіла, стан ранового процесу
у них та наявність рецидивів гриж.
Температура тіла у всіх груп тварин протягом 8-9 днів досліджень не
перевищувала гранично допустимої норми, а саме 39,5°С. Рецидив був у тварини із
найскладнішим випадком, а саме із защемленою грижею. Це пов’язане із якістю
шовного матеріалу, який був не надто міцним. Після повторної герніотомії –
тварина одужала.
Загоювання ран відбулося протягом 8-9 днів.
ВИСНОВОК.
Отже, провівши дану дослідну роботу студенти –
гуртківці відпрацювали техніку проведення герніотомії та порівняли різні способи закриття грижових отворів, а
також зробили висновок, що всі два способи повністю задовольняють мету операції.
Але зручнішим у виконанні є спосіб Герінга –Седамгродського.
Найпоширенішим перев'язним матеріалом є марля — бавовняна тканина, виготовлена зі
слабко покручених, пухко переплетених ниток. Марля може бути білою (хімічно
знежиреною) і сірою (незнежиреною). Біла марля має високу вбирну здатність і
швидко висихає, тобто добре проводить вологу, а складена в кілька шарів —
надійно захищає від пилу та бруду. Сіра марля погано всмоктує вологу. Замість
марлі іноді використовують бавовняну тканину для білизни; вона щільніша й важча
за марлю, гірше вбирає й міцніше утримує вологу.
Вату також виготовляють з бавовни. Це пухка маса
тонких волоконець. її легко розривають на шматки потрібного розміру і надають
їм відповідної форми. Біла (знежирена) вата добре вбирає вологу і різні
розчини, сіра (незнежирена), навпаки, погано вбирає вологу, застосовують її
переважно як ізолювальний та утеплювальний матеріал.
Крім цих
найпоширеніших перев'язних матеріалів іноді застосовують лігнін — тонкий
пористий папір (виробляють з деревини кип'ятінням у кислотах), який має високу
вбирну здатність.
Іноді застосовують
також целофан — прозорий, міцний, непроникний для вологи матеріал; він
має непогані ізоляційні властивості, тому його використовують для компресів і
як покривний матеріал для ранових пов'язок. Замість целофану можна використовувати
поліетиленову плівку, а також клоччя — очищене від твердих часточок льняне або
конопляне волокно.
ФОРМИ ПЕРЕВ'ЯЗНОГО МАТЕРІАЛУ
Уважно подивіться це відео та відпрацюйте техніку виготовлення різних форм перев"язного матеріалу!
Зуби (http://ua-referat.com/Зуби ) складаються з
дентину, вкритого емаллю і цементом, вони мають зубну порожнину, що містить
пульпу, де проходять судини і нерви. Зуби містяться в зубних альвеолах верхніх
і нижніх щелеп. Усього зубів у дорослих коней 36 (у кобил) і 40 (у жеребців), з
них 12 різців, 4 ікла, 12 змінних кутніх зубів — премолярів і 12 постійних —
молярів. У великої рогатої худоби 32 зуби, з них 8 різців(тільки на нижній
щелепі) і 24 кутніх зуби. У свиней 44 зуба, в тому числі 4 сильно розвинених
ікла. У собак 40 зубів (буває 42), з них 12 різців, 4 ікла і 24 кутніх зуби.У дорослої кішки 30 зубів (12 різців, 10 малих корінних, 4 ікла
і 4 головних корінних). Існує ряд хвороб зубів, що приносять багато неприємностей тваринам, а інколи наражають їх на смертельну небезпеку. Що це за хвороби? Як з ними боротися? Дивіться у відео нижче.
Голки, що
застосовуються в хірургічній практиці для з'єднання тканин, можуть бути прямими
або вигнутими. На поперечному перерізі вони мають тригранну (ріжучі голки) або
круглу (колючі голки) форму. Відрізняються ці голки від звичайних швейних голок
наявністю спеціального механічного вушка, що дозволяє вводити в них нитку.
Тригранні голки використовують при зшиванні апоневрозу, фасції, шкіри. Круглими
голками користуються при зшиванні кишечнику, судин, нервів, сухожиль, так як
вони менше травмують тканини.
Робота з голкотримачами та хірургічними голками
Загальним недоліком тригранних і круглих голок
є те, що тягнеться за голкою здвоєна нитка, яка збільшує розрив тканин. Тому
зараз в хірургії отримують поширення атравматичні голки, у яких нитка
закріплена в тупому кінці голки і є безпосереднім її продовженням. Крім того,
широко застосовуються різного роду зшиваючі апарати для судин, нервів, вушка
серця, кукси бронха, шлунка, кишечника.
В якості шовного матеріалу використовують
шовкові, капронові нитки. Для накладення швів в глибині тканин застосовують
кетгут, який зазвичай до 10-12-го дня розсмоктується. В останні роки кінський
волос з успіхом замінюється поліамідної жилкою (М. в. Мухін). У зшиваючих
апаратах використовують металеві танталові скріпки.
Для захоплювання голок при з'єднанні тканин
застосовують голкотримачі, які можуть бути різної конструкції (основні – Мат’є,
Гегара і Троянова).
Голкотримач Гегара та хірургічні голки
Голку затискують голкотримачем на межі її середньої
й задньої третин. Один кінець нитки притискують до ручки голкотримача,
проводять її вздовж інструмента, перекидають через кінчик губок, у яких
затиснута голка, і кладуть. на вушко; легким натисканням продавлюють нитку у
вушко. При проколюванні тканин довгий кінець нитки утримують разом з
ручками голкотримача.
