Фімоз та парафімоз

Фімоз

Під фімозом (phimosis) розуміють ненормальне звуження зовнішнього препуціального отвору і неможливість виведення статевого члену назовні.

Етіологія. Фімоз може бути природженим і набутим унаслідок запалення препуція, рубців і травм навколо препуціального отвору.

Клінічні ознаки. Тварина не виводить статевий член назовні навіть під час сечовипускання. Штучне виведення головки статевого члена утруднене або неможливе. У препуціальному мішку спостерігають скупчення смегми. Внаслідок затримки й розкладання сечі в препуціальному мішку може розвинутись запальна припухлість і запалення головки статевого члена. Сечовипускання утруднене.

Лікування. У разі природженого фімозу стінку препуція розрізують скальпелем і жолобкуватим зондом або відрізують кінець препуція навколо отвору. Перед цим на край препуція накладають спеціальний затискач (артеріальний або кишковий), а після відрізування листки препуція зшивають між собою. Для запобігання запаленню систематично промивають порожнину препуція, як при баланопоститі

 Парафімоз

Парафімоз внаслідок новоутворення у пса

Парафімоз (paraphimosis) — це неможливість втягнення статевого члена в препуцій.

Етіологія. Травми пеніса, новоутворення, відмороження, набряк препуція після кастрації, іноді від притискального гумового кільця, що непомітно зісковзує зі штучної вагіни й залишається на пенісі, парези статевого члена. Аналогічна картина виникає в бугаїв через перешнуровування органа в стані ерекції довгим волоссям препуція

Клінічні ознаки. При парафімозі статевий член пасивно відвисає. Припухлість унаслідок розладу кровообігу поширюється на всю частину статевого члена, що випала, або буває обмеженою у вигляді манжетки, циркулярно розміщеної поблизу головки статевого члена.

Ділянки некрозу статевого члену у жеребця при парафімозі

У кільцеподібному потовщенні розвивається фіброзна тканина — щільна, неболюча; вправити член у препуціальний мішок стає неможливо. При тривалому відвисанні статевого члена втрачається тонус м'язів, що утруднює штучне вправляння його в препуціальний мішок.

Лікування. Передусім усувають основну причину (перешнуровування волоссям, гумове кільце, новоутворення, набряк). Орган ретельно вимивають з милом, насухо витирають і вправляють у препуцій. Якщо він після вправлення не тримається в препуціальному мішку, на стінки препуціального мішка на добу накладають один-два провізорних шви з тасьми. Якщо вправлення через набряк виявиться неможливим, статевий член підтягують пов'язкою до стінки живота з таким розрахунком, щоб його головка була вільна і сечовиділення не утруднювалось. Бинтування повторюють 3 — 4 рази з проміжками у 2 - 3 доби. За цей час припухлість зникає, і статевий член вільно вправляється у препуціалний мішок. Для прискорення розсисання ексудату застосовують внутрішньовенне введення 0,25 % розчину новокаїну на ізотонічному розчині натрію хлориду з розрахунку 1 мл розчину на 1 кг маси тварини з проміжками 1-2 дні. Курс лікування — у середньому чотири вливання.