Грижі у тварин

Грижа - це зміщення органів черевної порожнини разом з очеревиною за межі своєї природної локалізації. Грижі дуже поширені у сільськогосподарських та домашніх тварин. Вони можуть виникати в будь-якому віці, незалежно від статі та породи тварини. Грижі негативно впливають на продуктивність тварин та можуть призводити до загибелі або передчасної вибраковки тварин.

Пупкова грижа у кошеняти

Класифікація гриж

За анатомічною локалізацією розрізняють такі види черевних гриж:

1) пупкові;

2) пахвинно-мошонкові;

3) грижі білої лінії;

4) бічної й вентральної стінки;

5) промежини;

6) стегнові;

7) діафрагмальні.

За етіологією грижі бувають:

1) природжені;

2) набуті:

- травматичні;

- післяопераційні.

За клінічними ознаками:

1) вправні;

2) невправні;

3) защемлені.

Вправна грижа характеризується вільним і неболючим переміщенням вмісту грижового мішка через грижовий отвір у природну порожнину. Припухлість грижі м'яка, еластична, а при вправленні пальпується грижовий отвір.

Невправна грижа характеризується зрощенням вмісту з грижовим мішком, що буває наслідком вторинних ударів і запальних процесів.

Защемлена грижа, як різновид невправної, має особливість — стискування органа, що випав, у грижовому отворі. Як правило, це буває при малих грижових отворах

Пупкові грижі

Пупкова грижа (hernia umbilicalis) — зміщення внутрішніх органів черевної порожнини разом із очеревиною через пупковий отвір під шкіру. При пупкових грижах за межі черевної порожнини зазвичай випинаються петлі кишок або частини сальника через розширене пупкове кільце. Така грижа найчастіше виявляється у поросят, собак, а також у котів, телят.

При природжених грижах пупковий отвір залишається незарослим, більше того, часто він поступово розширюється. Набуті грижі найчастіше виникають унаслідок травмування, надмірного напруження черевних м'язів зі збільшенням внутрішньочеревного тиску.

Схема будови грижі

В утворенні природженої грижі має значення уповільнена редукція пупкової вени та пупкової артерії з урахусом. З їхніх залишків формуються пупково-печінкова та пупково-міхурна зв'язки, які здатні розтягувати пупкове кільце, діючи в протилежних напрямках. Пупкове кільце може розтягуватись у зв'язку з підвищенням внутрішньочеревного тиску. Натягнення короткої пуповини у плодів багатоплідних тварин під час родів призводить до розширення пупкового кільця ще до виходу з родових шляхів.

У новонароджених поросят пупкове кільце розширюється як у момент боротьби між собою під час ссання, так і під час проповзання через низькі лази. При форсованому відривванні пуповини без належного затискання культі у новонароджених також виникає розширення пупкового кільця. Коли поросят починають підгодовувати (2 — 3-й тиждень життя), у них можливий пронос або запор з тенезмами та підвищенням внутрішньочеревного тиску. Механічне травмування також сприяє розходженню країв грижового кільця, випинанню очеревини і нутрощів. 

Клінічні ознаки. В ділянці пупка виявляється випинання шкіри і прилеглих тканин. Якщо грижовим вмістом є петлі кишки, то прослуховується перистальтика. Унаслідок постійного травмування, особливо у поросят, грижовий мішок склерозується, потовщується, зростається зі шкірою. Під шкірою можуть утворюватись абсцеси.

При вправній грижі, відтискуючи її вміст у черевну порожнину, можна відчути краї грижового кільця. При невправній грижі її вміст не вправляється в черевну порожнину; часто цьому перешкоджають спайки між грижовим мішком і грижовим вмістом або утворення тісних грижових воріт відносно грижового вмісту. Тяжким захворюванням є защемлена грижа. Защемлення зумовлене стисненням грижового вмісту на рівні грижових воріт; воно може бути еластичним, каловим або змішаним. Еластичне защемлення зумовлене скороченням тканин грижового отвору; калове — значним наповненням кишкової петлі вмістом з притисненням її стінки й брижі до грижових воріт; при змішаному защемленні діють обидва зазначені вище фактори. Порушення відтоку крові та лімфи супроводжується набряком, підвищенням проникності кишкової стінки для мікробів, її змертвінням та запаленням очеревини (перитоніт(http://medbib.in.ua/bolezni-bryushinyi.html ).

Прогноз. При вправних і в більшості випадків невправних гриж прогноз сприятливий, за наявності дуже широких грижових воріт — обережний (найчастіше у зв'язку з прориванням швів і рецидивом). При защемлених грижах прогноз обережний або несприятливий.

Лікування оперативне (герніотомія). Консервативні методи (використання лейкопластиру, бандажу, тиснучих пов'язок, втирання в шкіру грижі подразнювальних мазей, підшкірні ін'єкції 95^е спирту, люголівського розчину(http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=6690 ) тощо) малоефективні.

Герніотомія включає в себе такі етапи:

1) Розтин шкіри грижового мішка;

2) Відпрепарування грижового мішка від шкіри;

3) Вправляння грижового мішка та вмістимого в черевну порожнину;

4) Закриття грижового отвору швами (Способи  Герінга – Седамгродського, Гутмана, 1-й і 3-й способи Оливкова (біологічний тампон), Тарасевича(http://vethirurg.ru/sposoby-operacij-pri-pupochnyx-gryzhax/ ) або поліпропіленової сітки (алопластика).

5) Закриття ранового дефекту зовнішніми швами.

 Інтравагінальні (пахово-мошоночні) грижі

Пахово-мошоночною називається грижа, при якій грижовий вміст через паховий і піхвовий канал проникає в мошонку. Ці грижі зустрічаються найчастіше у кнурів. Вони виникають у поросят в перші дні їх життя. Защемлення  пахово-мошоночних гриж відбувається порівняно рідко, але вони вимагають обов'язкового оперативного лікування, в іншому випадку вони досягають значних розмірів, що ускладнює утримання, відгодівлю тварин і призводить до передчасного їх вибракування.

Інтравагінальна грижа у кнурця

За 12 годин до операції призначають голодну дієту. При наявності значних розмірів гриж, а також у неспокійних тварин застосовують внутрішньом'язово аза перон(http://triplex.prom.ua/p58068517-stresnil-azaperon-nejroleptik.html ) або наркоз. Тварина фіксують в спинному положенні з нахилом голови вниз.

 Розріз роблять так, щоб він був на рівні зовнішнього пахового кільця і виходив за межі його назад по ходу сім'яного канатика. Довжина розрізу 5-7 см. розсікають шкіру, підшкірну клітковину і фасцію до піхвового каналу. Потім тупим методом за допомогою марлевого тампона відокремлюють на всьому протязі загальну вагінальну оболонку і разом з сім'яником виводять назовні.

 Захопивши рукою сім’яник, його разом із загальною піхвовою оболонкою перекручують кілька разів по поздовжній осі, тим самим відсуваючи в черевну порожнину його вміст. Якщо грижовий вміст внаслідок зрощення з піхвової оболонкою не вправляється, необхідно її розкрити невеликим розрізом і зруйнувати спайки тупим шляхом. На відстані 2-3 см від зовнішнього кільця на насінний канатик разом з піхвової оболонкою накладають прошивну лігатуру. Далі на один кінець лігатури надягають хірургічну голку і простягають його через зовнішній край, а інший - через внутрішній край зовнішнього пахового кільця. Потім на відстані 1,5-2 см нижче лігатури відсікають насіннєвий канатик.

 Таким чином видаляють його периферичну частину разом із загальною піхвовою оболонкою і сім'яником. Після перерізування канатика кінці ниток стягують і зав'язують. При широких пахових кільцях на них додатково накладають 2-3 вузлуватих шва. Такі шви накладають і на шкіру.

 З метою запобігання скупчення крові лімфи в порожнині мошонки, її розкривають, роблячи розріз шкіри довжиною 2-3 см. За наявності односторонньої грижі другий сім’яник видаляють закритим способом.