Загальні відомості про хвороби кінцівок та економічні збитки від них

1 Загальні відомості про хвороби кінцівок  та економічні збитки від них

2. Дослідження тварин при захворюванні кінцівок

2.1. Анамнез

2.2. Загальне дослідження тварин

2.3. Визначення виду кульгавості

2.4. Дослідження окремих тканин та анатомічних ділянок кінцівки

3. Види і ступені кульгавості   

1. Загальні відомості про хвороби кінцівок  та економічні збитки від них

Травма кінцівки у собаки

Захворювання кінцівок у свійських тварин спостерігаються часто, нерідко мають масове поширення, що завдає значних економічних збитків. Патологія кінцівок у сільськогосподарських тварин становить до 50% загальної захворюваності на незаразні хвороби.

У самок при хворобах кінцівок знижуються продуктивність, плодючість, народжуються кволі й нежиттєздатні плоди. Бугаїв-плідників і кнурів з хворобами кінцівок не можна повноцінно використовувати для парування.

Серед хвороб кінцівок спостерігаються:

1.     Хвороби шкіри (екзема, дерматит);

2.     Хвороби м'язів (розриви, міозити, міопатози, атрофії);

3.     Хвороби сухожилків і тендиніти, контрактури(http://uk.wikipedia.org/wiki/Контрактура );

4.     Хвороби сухожилкових піхв (тендовагініти);

5.     Хвороби синовіальних сумок (бурсити);

6.     Хвороби нервів (парези, паралічі);

7.     Хвороби кісток (переломи, періостити, остити, остеомієліти);

8.     Хвороби суглобів (артрити, вивихи);

Перелом стегнової кістки (рентгензнімок)

9.     Хвороби копит та копитець (пододерматити, тріщини, деформації);

10.   Хвороби очей (кератит, кон’юнктивіт).

Для з'ясування цих питань використовують такі методи: дані анамнезу; загальне дослідження хворої тварини; огляд її в спокійному стані, огляд під час руху (крок по прямій, по колу, з вантажем, рись по твердому і м'якому ґрунтах); пальпація; дослідження копит за допомогою пробних щипців, пасивними рухами, методами перкусії, аускультації, провідникової анестезії, рентгеноскопії й рентгенографії; лабораторні дані (особливо необхідні при хворобах інфекційного походження).

2. Дослідження тварин при захворюванні кінцівок

2.1. Анамнез

Анамнез збирають від особи, за якою закріплені тварини, або від того, хто доставив тварину з хворою кінцівкою для лікування.

Під час опитування важливо з'ясувати:

1) які умови утримання і характер експлуатації тварин;

2) чи давно кульгає тварина;

3) за яких обставин вона почала кульгати: на роботі, пасовищі чи у стайні, корівнику або вівчарні;

4) чи не падала тварина під час роботи, чи не загрузла кінцівкою, чи не провалилася в яму, чи не використовували її для роботи на звалищі;

5) чи була помічена припухлість, де і якого розміру;

6) у разі наявності рани — чи була велика кровотеча;

7) кульгає тварина на початку руху чи кульгавість виникає раптово в процесі руху;

8) коли востаннє розчищали й підковували копита;

9) який характер і ступінь кульгавості;

10) чи лікували тварину і якщо так, то чим.

Таке розпитування може надати дуже цінні відомості щодо перебігу й тривалості хвороби, характеру і місця ушкодження.

2.2. Загальне дослідження тварин

Лівосторонній параліч передлопаткового нерву у коня

Загальне дослідження тварин дає можливість виявити низку загальних причин захворювання з можливим впливом їх на функціональний розлад кінцівок. Звертають увагу на фізіологічний стан, будову тіла, породу, конституцію і вгодованість тварини, її вік і темперамент. Визначають положення тіла в просторі. Вимірюють температуру тіла, підраховують пульс, дихання. Оглядають слизові оболонки очей, ротової й носової порожнин. У разі потреби ретельно досліджують окремі системи організму (органи дихання, серцево-судинну та ін.).

2.3. Визначення виду кульгавості

Для визначення виду кульгавості слід оглянути тварину в стані спокою і під час руху.

Оглядати хвору тварину в стані спокою краще безпосередньо в приміщенні, де її утримують, або на рівному майданчику біля скотного двору, стайні, ветеринарної лікарні чи в деннику. Досліджувач має стояти на відстані кількох метрів від хворої тварини, оглядаючи кінцівки тварини спереду, збоку і ззаду.

Кульгавість висячої кінцівки

Під час огляду звертають увагу на постановку кінцівок, характер обпирання, зміну контурів окремих ділянок або кінцівки в цілому, чи є припухлість і порушення цілості шкіри.

Хворою може бути одна кінцівка, одночасно дві (передні, задні, по діагоналі або одного боку), три або всі чотири. Залежно від цього положення хворих кінцівок у спокійному стані тварини буде різним.

При огляді під час руху кроком порівнюють між собою рухи однакових кінцівок, визначаючи, на яку кінцівку тварина кульгає, вид і ступінь кульгавості, характер винесення кінцівки (з абдукцією чи аддукцією(http://ironman.ru/glos.html ). Незначна кульгавість часто помітна вже на кроці, однак більше на рисі. Кульгавість стає особливо помітною, якщо гнати тварину по твердому ґрунту або по колу. При цьому більший тиск припадає на кінцівки, повернуті до середини кола.

Якщо випробування по твердому ґрунту не дають бажаних результатів, то тварину змушують рухатись по м'якому або в'язкому ґрунту. В цьому разі посилюється робота м'язів у період висіння кінцівки і кульгавість висячої кінцівки виявляється сильніше. Щоб посилити дію на уражені м'язи, тварину змушують рухатися по колу так, щоб ці м'язи були назовні відносно центра кола і виконували більшу роботу, ніж м'язи кінцівки, повернутої всередину.

Посилення кульгавості під час руху вгору спостерігається при захворюванні сухожилків згиначів, а під час руху згори— розгиначів. У разі одночасного захворювання обох передніх кінцівок рух риссю утруднений або зовсім неможливий. Тварина в такому разі піднімає догори голову. Коли одночасно уражені обидві задні кінцівки, голова опущена, кінцівки виставлені далеко вперед, крок короткий, переступання з однієї кінцівки на іншу швидке.

Абдукцію й аддукцію грудних кінцівок визначають оглядом спереду, а тазових кінцівок — ззаду. Обертання кінцівки всередину (пронацію) або назовні (супінацію) виявляють при огляді тварини збоку.

2.4. Дослідження окремих тканин та анатомічних ділянок кінцівки

Після визначення виду і ступеня кульгавості та уточнення, на яку кінцівку кульгає тварина, розпочинають докладне дослідження її окремих анатомічних ділянок і тканин. При цьому користуються методами огляду, пальпації, перкусії, аускультації, вимірювання, діагностичних пункцій, рентгенографії, провідникової анестезії нервів кінцівок(http://medbib.in.ua/provodnikovaya-anesteziya-grudnoy-konechnosti.html), лабораторних досліджень.

Положення кінцівки при переломі ліктьової кістки

Дослідження починають з копита, потім переходять на ділянку пута, путового суглоба, п'ястка або плесна, зап'ясткового або заплеснового суглоба, передпліччя чи гомілки, ліктьового або колінного суглоба, плеча або стегна, лопатки чи крупа. При цьому послідовно досліджують шкіру, підшкірну клітковину, лімфатичні вузли, м'язи, сухожилки й сухожилкові піхви, слизові сумки, суглоби та зв'язки, кістки.

Під час дослідження визначають:

1) зміни форми, контурів і розмірів ураженої тканини або органа;

2) наявність болю і його локалізацію;

3) місцеве підвищення або зниження температури;

4) консистенцію патологічного утворення, його рухомість і відношення до прилеглих тканин;

5) напруження м'язів, сухожилків;

6) наявність крепітації й патологічної рухомості органа.

 3. Види і ступені кульгавості

Кульгавість — це не хвороба, а розлад функції апарату руху. Залежно від характеру і сили ушкодження тканин, органів, загального стану виникають різні види кульгавості.

Розрізняють три основних види кульгавості: висячої кінцівки, кінцівки, що спирається, і мішану кульгавість. Для правильного розуміння окремих видів кульгавості велике значення мас таке поняття, як крок. Крок складається з двох відрізків: першого, або заднього, і другого — переднього. У здорової кінцівки обидва відрізки кроку однакові за своєю довжиною, а в хворої — неоднакові.

Кульгавість висячої кінцівки характеризується неповним винесенням хворої кінцівки вперед і незначним підніманням її у період виносу. Спирання хворою кінцівкою відбувається нормально. Цей вид кульгавості виникає в разі порушення функції чи захворювання м'язів. У період спирання кінцівки діє статичний апарат (кістки, сухожилки, зв'язки).

При цій кульгавості кінцівки внаслідок неповного винесення її вперед спостерігається вкорочення переднього відрізка кроку.

Мішана кульгавість виникає при локалізації патологічного процесу в статичному і локомоторному апараті і супроводжується порушенням функції кінцівки як у фазі її обпирання, так і у фазі винесення. Цей вид кульгавості може виникати також при захворюваннях проксимальних суглобів, деяких підсухожилкових сумок, плечового, кульшового й заплеснового суглобів.Кульгавість кінцівки, що спирається, виявляється у фазі обпирання, а хвора кінцівка виноситься вперед нормально.

Переміжна кульгавість характеризується періодичним порушенням функції кінцівки у тварини тільки в момент її руху. Вона трапляється внаслідок раптового виникнення патологічного стану в організмі — при тромбозах великих судин, рецидивних вивихах і цільних фібринозних тільцях у суглобах («суглобові миші»( http://spravochnik.vse-zabolevaniya.ru/ua/hirurgichni-hvoroby/suglobova-mysha.html ) й може минути без лікарського втручання.