Способи з’єднання м’яких тканин

Найчастіше тканини з'єднують за допомогою швів, рідше — скобами, спеціальним біологічним клеєм тощо. Рани, з'єднані швами, мало інфікуються, в них припиняється невелика кровотеча. При септичному запаленні або некрозі тканин накладний швів протипоказане.

 Види швів

Вузловий шов

З'єднувальні шви усувають зяяння рани, зближувальні шви лише зменшують його. Первинні шви накладають на свіжі рани, вторинні — на гранулюючі. Тимчасовий (провізорний) шов накладають на короткий час для утримання в рані тампонів, дренажів тощо. На неглибокі рани накладають одноповерховий шов; краї глибоких ран та ран порожнистих органів з'єднують багатоповерховими швами, в яких розрізняють поверхневий і заглибні шви. Переривчасті шви (вузловий, шов з валиками) накладають окремими нитками; безперервний шов (кушнірський, матрацний тощо) — однією ниткою.

Накладання переривчастих швів потребує більше часу й шовного матеріалу, проте при порушенні одного чи двох стібків рана повністю не розкривається. Безперервний шов заощаджує час і нитки, забезпечує кращу герметичність рани, але при розриві нитки зяяння рани поновлюється; крім того, виникають певні труднощі при видаленні таких швів.

При з'єднанні довгих ран або ран складної конфігурації застосовують ситуаційний шов — перший стібок накладають у найширшому місці або в місці найбільшого вигину, а далі кожну частину рани зашивають, поділяючи її стібками на однакові частини.

Розрізняють шкірні, м'язові, фасціальні, сухожилкові, кишкові, судинні, нервові та інші шви залежно від виду з'єднуваних тканин. Для з'єднання тканин використовують клей — ціакрин.

Голку затискують голкотримачем на межі її середньої й задньої третин. Один кінець нитки притискують до ручки голкотримача, проводять її вздовж інструмента, перекидають через кінчик губок, у яких затиснута голка, і кладуть. на вушко; легким натисканням продавлюють нитку у вушко. При проколюванні тканин довгий кінець нитки утримують разом з ручками голкотримача.

ВІДЕО 1 Робота з голкотримачами

Край рани фіксують пінцетом. Прокол роблять на відстані 5 — 12 мм від краю рімрізу. При нешироких ранах другий край рани також захоплюють пінцетом, проколюючи його голкою на такій самій відстані. Розкривають голкотримач і перехоплюють ним кінець голки на протилежному краю рани. Після стискання його ручок і спрацювання «замка» витягують голку й більшу частину нитки.

У широких ранах голкотримач переміщують після проколювання одного краю рани й витягують голку. Далі голкотримач знову знімають, захоплюють ким голку ближче до вушка і лише після цього, утримуючи протилежний край рани пінцетом, роблять прокол.

Найчастіше застосовують вузловий шов — на очеревину, фасції, м'язи, шкіру тощо Кожен стібок цього шва накладають окремою ниткою (завдовжки 15 - ЗО см) і завязують. При зшиванні шкіри краї рани повинніі стикатися по лінії розрізу, нитки обрізують ножицями, залишаючи кінцізавдовжки приблизно 0,5 - 0,8 см. При заглибних швах вузли не зміщують і кінці нитки обрізують біля самого вузла.

Безперервний кушнірський шов застосовують для зшивання очеревини, фасцій, м'язів тощо. Цей шов накладають довшою ниткою. Перший стібок роблять біля одного з країв рани й відразу зав'язують вузол. Далі почергово на однаковій відставі (0,5 - 2 см) проколюють обидва краї рани й витягують голку. Нитку затягують, щоб краї рани зімкнулися (зійшлися). Бажано, щоб нитку весь час фіксував асистент — це полегшує роботу. Останній стібок виконують подвійним

Петлеподібний шов застосовують у випадках загрози прорізування вузловатого шва (зяючі рани, грижові отвори тощо). Проколюють голкою краї рани і витягують частину нитки (зліва направо); наступний прокол роблять у зворотному напрямі (справа наліво). Кінці нитки зав'язують з одного боку рани (переривчастий шов). Такими стібками зашивають рану по всій її довжині (якщо не кладуть дренаж). Петлеподібний шов можна зробити безперервним (матрацним) швом.

ВІДЕО 2 Техніка накладання вузлового, П-подібного швів та шва з валиками

Кишковий шов накладають на стінки кишок, шлунка, матки, сечового міхура. Такий шов буває дво-, іноді триповерховим. Перший поверх накладають на всю товщу стінки органа у вигляді безперервного шва. Голку вводять з боку слизової, а виводять — з боку серозної оболонки; з протилежного краю рани роблять так само (шов Шмідена). Цей шов виконує механічну функцію і завертає краї рани в порожнину органа. Другий поверх — герметичний шов. Проколюють лише серозний і м'язовий шари стінки органа — вводять і виводять голку з боку серозної оболонки (шов Ламбера, Садовського, Плахотіна). Краї рани мають бути щільно з'єднані.

5.6.2. Інструменти для з’єднання тканин

Голкотримач Гегара та хірургічні голки

Голки, що застосовуються в хірургічній практиці для з'єднання тканин, можуть бути прямими або вигнутими. На поперечному перерізі вони мають тригранну (ріжучі голки) або круглу (колючі голки) форму. Відрізняються ці голки від звичайних швейних голок наявністю спеціального механічного вушка, що дозволяє вводити в них нитку. Тригранні голки використовують при зшиванні апоневрозу, фасції, шкіри. Круглими голками користуються при зшиванні кишечнику, судин, нервів, сухожиль, так як вони менше травмують тканини.

 Загальним недоліком тригранних і круглих голок є те, що тягнеться за голкою здвоєна нитка, яка збільшує розрив тканин. Тому зараз в хірургії отримують поширення атравматичні голки, у яких нитка закріплена в тупому кінці голки і є безпосереднім її продовженням. Крім того, широко застосовуються різного роду зшиваючі апарати для судин, нервів, вушка серця, кукси бронха, шлунка, кишечника.

 В якості шовного матеріалу використовують шовкові, капронові нитки. Для накладення швів в глибині тканин застосовують кетгут, який зазвичай до 10-12-го дня розсмоктується. В останні роки кінський волос з успіхом замінюється поліамідної жилкою (М. в. Мухін). У зшиваючих апаратах використовують металеві танталові скріпки.

Для захоплювання голок при з'єднанні тканин застосовують голкотримачі, які можуть бути різної конструкції (основні – Мат’є, Гегара і Троянова).