Шви. Інструменти для швів.

Голки, що застосовуються в хірургічній практиці для з'єднання тканин, можуть бути прямими або вигнутими. На поперечному перерізі вони мають тригранну (ріжучі голки) або круглу (колючі голки) форму. Відрізняються ці голки від звичайних швейних голок наявністю спеціального механічного вушка, що дозволяє вводити в них нитку. Тригранні голки використовують при зшиванні апоневрозу, фасції, шкіри. Круглими голками користуються при зшиванні кишечнику, судин, нервів, сухожиль, так як вони менше травмують тканини.

 Робота з голкотримачами та хірургічними голками 

 Загальним недоліком тригранних і круглих голок є те, що тягнеться за голкою здвоєна нитка, яка збільшує розрив тканин. Тому зараз в хірургії отримують поширення атравматичні голки, у яких нитка закріплена в тупому кінці голки і є безпосереднім її продовженням. Крім того, широко застосовуються різного роду зшиваючі апарати для судин, нервів, вушка серця, кукси бронха, шлунка, кишечника.

 В якості шовного матеріалу використовують шовкові, капронові нитки. Для накладення швів в глибині тканин застосовують кетгут, який зазвичай до 10-12-го дня розсмоктується. В останні роки кінський волос з успіхом замінюється поліамідної жилкою (М. в. Мухін). У зшиваючих апаратах використовують металеві танталові скріпки. 

Для захоплювання голок при з'єднанні тканин застосовують голкотримачі, які можуть бути різної конструкції (основні – Мат’є, Гегара і Троянова). 

 Голкотримач Гегара та хірургічні голки

Голку затискують голкотримачем на межі її середньої й задньої третин. Один кінець нитки притискують до ручки голкотримача, проводять її вздовж інструмента, перекидають через кінчик губок, у яких затиснута голка, і кладуть. на вушко; легким натисканням продавлюють нитку у вушко. При проколюванні тканин довгий кінець нитки утримують разом з ручками голкотримача.