Дослідницька робота гуртка "Хірургія ветеринарної медицини"

«ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ СПОСОБІВ ГЕРНІОТОМІЇ ПУПКОВОЇ ГРИЖІ У ПОРОСЯТ»

Гурток при лабораторії «Хірургія ветеринарної медицини» (керівник Литвиненко М.О.) в 2017-2018 навчальному році працював згідно плану. Проведена дослідницька робота на вище вказану тему.

МЕТА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

1.Сприяти формуванню професійної компетентності (відпрацювати техніку оперативного втручання при пупкових грижах у поросят); навчальної компетентності (порівняти різні способи герніотомії, звертаючи увагу на швидкість і складність виконання, стан ранового процесу та ймовірність рецидиву в післяопераційний період.

3. Сприяти підвищення інтересу у студентів до обраної професії вцілому та до дисципліни “Хірургія ветеринарної медицини” зокрема.

ХІД ДОСЛІДУ

Протягом 2017-2018 н. року студентами груп ІІ-4 і ІІІ-1 ветеринарного відділення проведені 6 операцій - оперативне лікування пупкової грижі у поросят, що належать мешканцям с.Хомутець. При цьому, крім  відпрацювання техніки оперативного  втручання, порівнювали між собою основні способи закриття грижових отворів при вправних та невправних неускладнених пупкових грижах, а також защемленій грижі  у поросят 2- 4 місячно віку .

Пупкова грижа  — зміщення внутрішніх органів черевної порожнини разом із очеревиною через пупковий отвір. При пупкових грижах за межі черевної порожнини зазвичай випинаються петлі кишок або частини сальника через розширене пупкове кільце.

Фіксація тварин проводилася в лежачому спинному положенні на імпровізованому хірургічному столі.

Операційне поле готували способом Філончикова –Пирогова.

Для цього проводили обробку 5% спиртовим  розчином йоду 2 рази.

Руки хірурга знезаражували способом Оливкова. Працювали в гумових рукавицях.

 Герніотомія – це операція, яка виконується із використанням знеболення.   Більшість випадків обмежується інфільтраційною анестезією 0,5% розчином новокаїну.

Техніка операції (ВІДЕО)

Спочатку розрізували шкіру грижового мішка так, щоб не пошкодити сам грижовий мішок. При цьому скальпелем робили пів місяцевий або прямий розріз. Кровотеча зупинялася методом тампонування або накладанням кровоспинного затискача.

Після цього відпрепаровували шкіру від грижового мішка тупим способом в напрямку грижового отвору. Розшаровували тканини  пальцями, тампонами, ручкою скальпеля, або пінцету.

Наступний етап -  вправляння грижового вмістимого в черевну порожнину разом із грижовим мішком не розрізаючи його.  У випадку защемленої грижі розтинали та видаляли грижовий мішок, а потім вправляли вмістиме.

Далі проводили зашивання грижового отвору. Для цього використовували капронові нитки. Із інструментів користувалися хірургічними голками, голкотримачем та пінцетами. Дослідні тварини були поділені на 2 групи в залежності від способу закриття грижового отвору.

Для тварин 1-ї групи використовували спосіб Гутмана, для 2-ї - спосіб Герінга — Седамгроцького,

Спосіб Гутмана. Після відокремлення грижового мішка від прилеглих тканин його вправляли у черевну порожнину, а на краї грижового отвору накладали кілька (звичайно 3-5) шовкових стібків за способом Ламбера. Нитки шовку проводили екстраперитонеально.(не проколюючи очеревину)

Спосіб Герінга — Седамгроцького. Оголений грижовий мішок вправляли через грижове кільце в черевну порожнину, після чого на його краї накладали вузлові шви з шовку. При цьому очеревина теж проколювалася. У випадку ампутації грижового мішка шви накладалися по цьому ж принципу.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

Порівнюючи способи закриття грижових воріт, звертали увагу на швидкість і складність виконання операцій , стан ранового процесу в післяопераційний період та виникнення рецидивів .

Швидкість виконання кожної операції приблизно була однакова.

Відносною складністю для студентів при герніотомії було відпрепарування грижового мішка від шкіри. Що стосується закриття грижового отвору, то найскладніше було робити це способом Гутмана. Це пояснювалося можливістю проколу очеревини.

Спосіб Герінга — Седамгроцького на відміну від вище вказаного способу виконується найпростіше.

Порівнюючи в післяопераційний період стан прооперованих тварин звертали увагу на температуру тіла, стан ранового процесу у них та наявність рецидивів гриж.

Температура тіла у всіх груп тварин протягом 8-9 днів досліджень не перевищувала гранично допустимої норми, а саме 39,5°С. Рецидив був у тварини із найскладнішим випадком, а саме із защемленою грижею. Це пов’язане із якістю шовного матеріалу, який був не надто міцним. Після повторної герніотомії – тварина одужала.

Загоювання ран відбулося протягом 8-9 днів.

ВИСНОВОК.

Отже, провівши дану дослідну роботу студенти – гуртківці відпрацювали техніку проведення герніотомії та порівняли  різні способи закриття грижових отворів, а також зробили висновок, що всі два способи повністю задовольняють мету операції. Але зручнішим у виконанні є спосіб Герінга –Седамгродського.